Серед  мальовничої  поліської  природи  розкинулося  село  Мала Любаша.  Його  вулиці   розташовані  по обох  берегах  річки Замчисько. 

Легенда  свідчить,  що  у  сиву  давнину  село  називалося            Самостріли,  тому  що  багато  турків  і  татар  нападали на  нього.  Йшли       роки.  І  поселився  у  селі пан, котрий  мав    дві  дочки  на ім’я  Люба.  А  коли  помирав, то  покликав  до  себе  дочок  і наказав старшій  дочці  бути  володаркою  одного  села, а  молодшій - іншого села.  Від  цього  часу  і  пішли  назви  сіл:  Мала  і Велика Любаші. Тому  наше  село  як  перше,         родинне  і носить назву - Мала  Любаша.

     Перша  загадка  про  село відноситься    ще  до  1822  року.  В  кінці  18 століття  була  побудована  церква Святої Покрови, проте  невдовзі  зруйнована.  А  1895  році  побудована  нова  на  кошти  прихожан.

     Корінними  жителями  села були  8 родин:   Тихонці,  Яреми,  Матрихони,  Супруни, Ковалі,  Мельники,  Цимбалюки,  Корнійчуки.  Перед  війною   село складалося  із  однієї  вулиці – 33  дворів.  У  післявоєнні  роки   багато  людей  переселилося у  Малу  Любашу  із  сусідніх  сіл  в  зв’язку  із  заснуванням  військового  полігону і   переселенням .

     З  1921  року  село    віднесено  до  Польщі.  В  селі  побудована   трьохкласна приходська  школа, де  вчилися  діти  із  заможних сімей.  Першою  вчителькою  була пані  Зюзя, пізніше -  вчитель,  студент  Карпинський.  У   1927-1928 роках  син  священника  Борис  Григорович  будує  нову  школу,  де  вчителює  його  дружина  Броніслава. В  роки  Великої  Вітчизняної  навчання  проводилося  з  перервами, а  вчительку  вивезли.  Пізніше  побудована  нова  восьмирічна  школа.  На  даний  час  у  школі  навчається  132  учні  у  9  класах. У  школі  працює  філіал  дитячої  музичної  школи,  ДЮСШ «Олімпієць».  У  1946  році  в  одному  із  приміщень  репресованих  розмістилася  сільська  рада  та  клуб.  А  в  1951  році  виділена  кімната  для  бібліотеки, перша  бібліотекар- Цимбалюк  Фаїна.   Пізніше  здано в  експлуатацію  типовий  клуб  «Супутник»

      Перший   колгосп  організований  1949  року  під  назвою «Артіль  імені Н.К. Крупської».  Пізніше   об’єдналися  колгоспи  сіл:  Борщівка,  Мала  Любаша, м. Костопіль  під  назвою  «Ленінським  шляхом»  на  чолі  з  головою  Т.А.Корнійчуком.  Частина   сільськогосподарських  угідь   передано  під  міську  забудову.

    В  минулому  населення  займалося  сільським  господарством, але  для  підробітку  -виготовленням   коліс  для  возів.  Багато  односельчан  трудиться  на  підприємствах  міста,  що  знаходиться  за  5  кілометрів.

    Основна  гордість  села  -  це працьовиті,  талановиті  його   люди.  Семеро  односельчан  нагороджено  урядовими  нагородами.  Із  понад  600  випускників  місцевої  школи  є  багато  вчителів,  лікарів,  науковців,  спеціалістів  лісового  та  сільського  господарств,  підприємців.  Багато  працюють спеціалістами  у  рідному  селі.  Усі   вони  становлять  частину  народу,  вони  творять  історію.  

Ваш коментар: Пишіть до нас >>>