Історія м. Дубно та Дубенського району. Географічне положення. Історичні місця. Пам'ятки.Карта району. Туристичні маршрути. Історико-культурний заповідник. Тараканівський форт. Варковичі. Великі Верхівні. Білоберіжжя. Онишківці. Джерело святої Анни.

У глибину тисячоліть сягають витоки історії славного міста Дубно, яке було центром багатьох історичних і пам'ятних подій економічного та культурного життя краю.

Дубенський район утворено 4 грудня 1939 р. Район, з центром у місті Дубно знаходиться у південно-західній частині Рівненської області на Волинсько-подільській височині. Клімат району - помірно-континентальний з відносно високою вологістю, незначними коливаннями температури, помірно тепле літо та м'яка зима з частими відлигами.

24,4% площі області займають ліси, 1794 га зайнято річками, струмками, ставками та озерами. Відповідно флора області представлена переважно лісовою та трав'янисто-болотною рослинністю. В районі є корисні копалини: торф, крейда, вапняки, пісок. Через район проходить Львівська залізниця та автошляхи міжнародного сполучення Київ-Чоп і Брест-Чернівці. Економічний потенціал району визначають деревообробна, паливна та харчова галузі, а також сільське господарство, в якому зайнята більшість населення.

Численні археологічні знахідки, проведені науковими експедиціями доктора історичних наук І. К. Свєшнікова свідчать, що територія краю була заселена людьми з давніх часів.

Місця археологічних знахідок:

с. Варковичі - знахідка гробниці культури кулястих амфор, два поселення городоцько-здовбицької культури;
с. Дитиничі - курганний могильник комарівської культури, поховання доби неоліту;
м. Дубно - поселення черняхівської культури, місце городища літописного міста Дубен;
с. Жорнів - залишки поселень культури лінійно-стрічкової кераміки та давньоруського городища;
с. Івання - гробниця культури кулястих амфор, побудована з кам'яних плит, курганний могильник комарівської культури;
с. Княгинин - пізньопалеолітична стоянка, поселення пізнього Трипілля і комарівської культури.
с. Костянець - поселення культур Вербковіце-Костянець пізнього Трипілля, комарівської та слов'янської культур VI-VII ст. н. е.
с. Липа - пізньопалеолітична стоянка "Липа-1", три інші пізньопалеолітичні стоянки, ґрунтовий могильник городоцько-здовбицької культури, два давньоруські поселення, давній курган;
с. Листвин - поселення культури Вербковіце-Костянець, давньоруське городище, давньоруський курганний могильник;
с. Мирогоща - пізньопалеолітична стоянка, поселення комарівської культури, давньоруське городище.

Про походження назви Дубно нам відомо з усного народного переказу, який повідомляє, що тут, серед незайманих лісів, у глибоку давнину, стояло поселення Дубенка, від якого дістало назву місто.

Не дивно, що в цьому краї назви поселень і урочищ походять від назв різних порід дерев. Приміром, Берестечко, Боремель, Липа, Листвин, Липова, Смолів, Смолярі, Верба, Дубляни, Дубова, Дубрівка, Дубно, Підлісці, Підлісся, Березня та ін.

Перша письмова згадка про Дубно датується 1100 роком літописцем Іпатіївського літопису, коли право на володіння Володимиро-Волинськими землями отримав князь Давид Ігоревич, онук Ярослава Мудрого. У тому самому літописі місто згадується під 1149 роком у зв'язку з міжусобною війною за престол між Київським князем Ізяславом Мстиславовичем та його дядьком Юрієм Володимировичем (Долгоруким).

Ще одну згадку про Дубно дає заповіт князя Володимира 1288 року. У ньому вказано: "І Мстислав, (брат Володимира) перебувши кілька днів у Володимирі, поїхав у свої городи Луцьк і Дубен".

За свою історію територія краю належала до Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, згодом Волинь загарбала Литва, а у 1569 р. унаслідок Люблінської унії Дубенщина відійшла до шляхетської Польщі, у 1759 p., після третього поділу Польщі, Дубно входило до складу Росії.

Історія Дубенського краю на кілька століть пов'язана з іменами князів Острозьких. У 1498 р. Костянтину Острозькому було вручено гетьманську булаву Великого князівства Литовського. Завдяки його домаганням у 1507 р. Дубно отримало Магдебурзьке право майже одночасно з Києвом і Житомиром. Місто мало свою печатку, герб і прапор.

Оскільки одним із важливих чинників матеріального забезпечення достатку князів Острозьких була торгівля, для її успішного розвитку до Дубна скликався ремісничий люд, незалежно від віросповідань. Уже у XVI ст. тут діяла синагога. У ті часи Дубно торгувало предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами. Причому ринок збуту становили не тільки волинські міста, а й чимало інших у Європі.

Середньовічне Дубно було одним із найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили і працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі - Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо (згодом Іов Почаївський). Тугу 1604 р. Ігумен Христовоздвиженського монастиря о. Віталій переклав з грецької книгу "Діоптра...", а ієромонах Арсеній у 1539-1566 pp. створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє. Замкові мури витримали неодноразові напади кримських татар у XVI ст., козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у XVII ст., залишалися неушкодженими - під час війни 1700-1721 pp., повстання Тадеуша Костюшка наприкінці XVIII ст. та французько-російської війни 1812 р. Саме воєнні події XVIII ст. стали причиною перебування в Дубно гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII, царя Петра І, полководців Суворова та Кутузова.

Наприкінці XVIII ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення. Це був "золотий" період краю. Саме тоді зі Львова до Дубна були перенесені традиційні контрактові ярмарки, які славилися на всю Польщу. Контракти сприяли росту чисельності жителів міста: купців, ремісників. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць.

У той самий період Дубно тимчасово було столицею престолонаступника французького трону, опального принца Конде та його родича, представника роду Бурбонів - герцога де Беррі. Приблизно тоді ж місто відвідала легендарна жінка-гусар Надія Дурова, яка служила в Литовському полку в Дубровиці та Луцьку.

Шляхи великого українського філософа Григорія Сковороди також пролягали через Дубно. Місто освячене шляхами Тараса Шевченка, який побував тут восени 1846 р. Микола Гоголь у повісті "Тарас Бульба" на теренах Дубна описав бурхливі історичні події кінця XVI - початку XVIІ ст.

Долучилися до історії міста українські гетьмани Іван Виговський, Северин Наливайко та Іван Мазепа, першодрукар Іван Федоров, письменники Оноре де Бальзак, Олександр Купрін, Володимир Короленко, Леся Українка й Улас Самчук, відомі українські історики М. П. Драгоманов і М. І. Костомаров, Ярослав Гашек, Валер'ян Поліщук, Андрій Малишко й Максим Рильський, Адам Міцкевич, Михайло Драгоманов, Олена Теліга та ін.

Під час Другої світової війни на території Дубна активно розгорнувся повстанський рух проти німецьких окупантів. У перші години Великої вітчизняної війни поблизу Дубна, а саме в небі над с. Великі Загорці здійснив повітряний таран Герой Радянського Союзу І. Іванов. У червні 1941 р. тут відбулася найбільша танкова битва початкового етапу війни, у якій з обох сторін брали участь близько двох тисяч танків. В районі с. Птича здійснив танковий таран Герой Радянського Союзу О. Фролов. Починаючи з 1943 р. центром визвольної боротьби УПА в краї стало с. Майдан. На згадку про ці події у Дубні встановлені пам'ятні монументи.

14 червня 1993 р. постановою Кабінету Міністрів України № 444 створено Державний історико-культурний заповідник у місті Дубно. Насамперед це замок, споруджений наприкінці XV ст., у комплекс якого входять палаци князів Острозьких XVI ст., Любомирських XVIII ст., надбрамний корпус, оборонний рів, бастіони зі сторожовими вежами й казематами. До складу заповідника також належать світські будівлі:

- Георгіївська церква та дзвіниця (1700 р.), вул. Садова;
- Спасо-Преображенська церква (XVI ст.), вул. І. Франка;
- костел монастиря бернардинів (1620 p.), вул. Д. Галицького, 74;
- келії монастиря (1630 р.), вул. Д. Галицького, 74;
- Луцька брама (XVI ст.), вул. Д. Галицького, 68;
- Іллінська церква (1908 р.), вул. Д. Галицького;
- Парафіяльний костел Яна Непомука (XVII ст.), вул. Острозького, 18;
- монастир кармеліток, келії, костел XVII ст. (1630-1686), вул. Шевченка, 51;
- синагога (XVI ст.), вул. Кирила і Мефодія, 11;
- форт (XIX ст.), с. Тараканів;
- будинок Ельберта (XIX ст.), вул. Лисенка, 8;
- будинок Домбровських, вул. Грушевського,156;
- комплекс будівель економії графині Шувалової (XIX ст.), вул. Грушевського, 104;
- контрактовий дім (XIX ст.), Майдан Незалежності.

У заповіднику вам запропонують екскурсії: "Замок князів Острозьких", "Тараканівський форт – зразок фортифікаційного мистецтва", "Слідами героїв повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". У краєзнавчому музеї ви зможете оглянути постійно діючі виставки, галерею портретів князів - власників Дубно, виставки "Наші духовні джерела" (архітектурні пам'ятки), "Наші духовні скарби" (старовинні дзвони, ікони), "Чехи на Дубенщині", виставки єврейської культури.

Замок князів Острозьких, збудований у 1492 р. Костянтином Івановичем Острозьким, є однією з найдавніших споруд міста Дубна.

Крім славетної династії Острозьких цей унікальний архітектурний комплекс згодом належав також князям Заславським, Сангушкам, Любомирським, Барятинським.

Замковий комплекс об'єднує три палаци: князів Острозьких (XVI ст.), Любомирських (XVIII ст.), надбрамний корпус, оборонний рів, два бастіони зі сторожовими вежами та казематами французького інженера Воблана.

Основу замку створював корпус при в'їздній брамі, спорудженій у XVI-XVII ст., з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся до наших днів.

Палац князів Острозьких XVI ст. у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам'ятку архітектури становить палац князів Любомирських. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині XVIII ст. князем Михайлом Любомирським. Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони могли відпочити і порозважатися. Дух тієї епохи досі передають унікальні фризи, майстерно декоровані італійським майстром Доменіко Мерліні.

У замку не тільки розважалися, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування замок неодноразово перебудовували й укріплювали. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, оскільки замок жодного разу не було взято штурмом. Біля цих мурів ламалися списи кримських татар, дзвеніли шаблі козаків Максима Кривоноса, лунали постріли російських військ Шереметьева. Дубно неодноразово горіло й зазнавало руйнувань, а ця твердиня над річкою Іквою була непохитною.

Неушкодженим залишався замок під час Північної війни (1700-1721). У 1753 р. князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов'язав його утримувати в замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці XIX ст. продала його державній скарбниці. З того часу замок належав різним військовим відомствам - військам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським. Сиві стіни замку пам'ятають багато відомих імен світового масштабу - Василя-Костянтина Острозького, Северина Наливайка, Герасима й Мелетія Смотрицьких, Івана Федорова, Іова Почаївського, Івана Мазепи, Оноре де Бальзака, Юзефа-Ігнація Крашевського, Михайла Кутузова, Олександра Суворова, Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Уласа Самчука, Патріарха України-Руси Мстислава та ін.

Тут відбувалися події повісті "Тарас Бульба" Миколи Гоголя, за мотивами якої створили опери Микола Лисенко і Петро Сокальський, написав кіносценарій Олександр Довженко.

Центральною ланкою в системі укріплень середньовічного міста була Луцька брама. У цій споруді XVI ст., збудованій з каменю і цегли у стилі Ренесансу, колись знаходилася митниця, бо лише звідси можна було в'їхати до Дубна. Брама виконувала роль в'їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку вона була оточена земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, поверненим у бік міста. Це рідкісний різновид невеликого барбакана (округла будівля з бійницями, висунута перед мурами), який поєднував функцію міської брами та оборонної вежі і, крім Волині, ніде більше в Україні не трапляється. До брами у давнину вів міст, перекинутий через рів з водою. Спочатку брама була двоярусною з підвалом. На першому поверсі - наскрізний арочний проїзд. У 1785 р. проводилися ремонтні роботи, про що свідчить напис над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поряд із брамою, і надбудували третій ярус. Брама з'єднувалась із замком підземним ходом. Наприкінці XVIII ст. тут збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Саме Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна, яке ввійшло в історію як Забрама.

Поряд з Луцькою брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, знаходиться костел колишнього бернардинського монастиря першої половини XVII ст. Це базиліка з нартексом і однією шестигранною абсидою. Прилягаючи з півночі до абсиди, трьохярусної високої дзвіниці, увінчаної чотиригранним завершенням оригінальної форми. Бернардинський монастир у Дубні заснований князем Янушем Острозьким. Будівництво костелу і кляштору, що становили єдиний об'єкт, розпочато 1617 p., а завершено 1629 p., вже при Владиславі Заславському. При зведенні муру довкола монастиря утворилося два двори. Монастир бернардинів проіснував більше ніж 200 років, до 1852 р. Невдовзі тут уже був православний Свято-Миколаївський собор. Роботи з реставрації фасадів та інтер'єрів почалися 1869р., а завершились – 1875 р. Дах костелу, колись критий черепицею, а пізніше ґонтами, покрили бляхою, добудували одну муровану і п'ять дерев'яних бань, стінний розпис у католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи змінено на слов'янські, чотирьох римських пап переробили на чотирьох євангелістів. У 1909 р. тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 p., коли будівлі знову були передані римсько-католицькій єпархії. У 1931 р. тут розташувалася папська місія "Про Руссіа" ("Для Росії") з католицькою семінарією, яка виховувала священиків східного обряду. Сьогодні це Свято-Миколаївський собор Української Православної церкви Київського патріархату.

Спустившись звідси на кілька сотень метрів на південь, можна побачити Спасо-Преображенську церкву 1643 p., де поряд у давнину знаходився монастир.

У грамоті до ігумена Спаського монастиря о. Василія від 18 грудня 1592 р. князь Костянтин Острозький називає ці споруди "фундацією предків наших".

Саме в цьому монастирі у 1539-1566 pp. створено відоме рукописне Дубенське Четвероєвангеліє, писане ієромонахом Арсенієм, оригінал якого знаходиться в Москві в Російській державній бібліотеці, у так званих фондах Румянцева.

У 30-х XVII ст., коли архімандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, тут утверджувалася греко-католицька церква. Мурований храм, що зберігся й донині, збудував 1643 р. архімандрит Прокопій Хмелевський. Після приєднання Волині до Росії у 1795 р. ченці Спаського монастиря залишились у греко-католицькій вірі. Проте майже все населення Дубна (до того примусово окато­личене) повернулося до православ'я. Тому цю монастирську церкву було повернено православ'ю. У 1839 р. Спасівську церкву оновили - добудували дзвіницю. І сьогодні над Дубном під час великих свят чути дзвони церкви. А один середньовічний дзвін, який вийшов з ладу, передали в експозицію виставки "Скарби наші духовні" Дубенського заповідника. Основною прикрасою цього дзвону, відлитого у 1572 p., е кириличний напис.

При в'їзді в Дубно з півночі знаходиться колишній монастир кармеліток, побудований у стилі раннього бароко в XVII ст. Його південний фасад у давнину завершувався трикутним фронтом. Келії містилися у корпусі, який має форму літери Г. Будівля двоповерхова, вздовж переднього, південного фасаду проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпними вазами вгорі. У1890 р. всю територію кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом було передано Дубенському Христовоздвиженському монастирю, що знаходився неподалік, з північного боку, і був знищений в 1940-1950 pp. (20 років настоятелем Христовоздвиженського монастиря перебував Іов Залізо, а його наступник отець Віталій в Дубні переклав з грецької мови книгу "Діоптра...", видану віденським братством у 1612 р. ієромонахом Арсенієм. Тут було створено Дубенське Четвероєвангеліє). У 1920 р. комплекс було передано католицьким ченцям - кармелітам босим, а згодом монастир перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. У вересні 1939 р. монастир було ліквідовано. Сьогодні тут знаходиться Дубенський онкологічний диспансер.

У центральній частині вулиці Данила Галицького, навпроти пам'ятника Тарасу Шевченкові на місці старої Свято-Іллінської церкви знаходиться Іллінський собор, збудований у 1908 р. на власні кошти жителів Дубна. Архітектурна стилістика храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П'ятиповерхова, п'ятикутна цегляна споруда з прилеглою з півночі дзвіницею у російсько-візантійському стилі. До церкви є кілька входів - з півночі, сходу і заходу. Головний - з півночі, з центральної вулиці міста Дубно, що зумовило дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів. Колись у цій церкві знаходилася благодатна ікона Божої Матері, пожертвувана Дубну ще князем Костянтином Острозьким (про що писав свого часу Михайло Грушевський), але через кілька десятків років цю ікону, оздоблену перлами, було викрадено і нині у храмі є лише її копія.

У центрі міста на Майдані Незалежності раніше знаходився Контрактовий дім (XIX ст.) Сьогодні на його місці - двоповерховий міський Будинок дітей та молоді.

У колишньому передмісті Сурмичі в 1700 р. було збудовано Юріївську церкву - на кам'яному фундаменті, дерев'яну, тридільну, з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає в Україні. Поряд у 1869 р. побудували дзвіницю з 5 дзвонами різних розмірів і ваги, три з яких діють і нині. У храмі є іконостас значної мистецької цінності, де знаходиться ікона роботи видатного українського художника кінця XVII - початку XVIII ст. Йова Кондзелевича.

У центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить Синагога XVI ст., навпроти якої невеличкий будиночок XVIII ст.

Із північного боку цієї ж вулиці знаходиться костел Яна Непомука, збудований тут на початку XIX ст. на місці старого костелу. Він являє собою чотирьохстовпну базиліку з прямокутною абсидою. Головний фасад завершується фронтоном. Під вівтарною частиною є підземелля - у минулому тут була усипальниця. Одночасно з будівництвом костьолу, з південно-східного боку було споруджено цегляну дзвіницю. Сьогодні костел Яна Непомука належить дубенській римо-католицькій громаді.

Визначною пам'яткою Дубенщини кінця XIX ст. є Тараканівський форт, збудований поблизу с. Тараканів.

Форт було зведено для зміцнення оборони кордону між Російською і Австро-Угорською імперіями. Кордон з кінця XVIII ст. до 1917 р. знаходився за 50 км від місця розташування форту, де сьогодні є кордон між Рівненською і Львівською областями.

Форт-заставу поблизу Дубна будували силами Головного інженерного управління при Військовому міністерстві Російської імперії. Автор проекту - інженер-полковник Борисов. Основні будівельні роботи тривали 20 років і були завершені в 1890 р. На спорудження цього об'єкта було витрачено мільйон рублів з державної скарбниці, а на відкриття приїжджав сам імператор Олександр III.

У плані форт має форму ромба. Його внутрішня сторона, де знаходяться казарма і каземати (будівлі житлового, складського і господарського призначення), оточена двома рядами товстих стін з цегли і бетонними та земляними валами, у товщі яких зроблені амбразури та облаштовані бойові позиції. Між двома лініями укріплень проходить 14-метровий рів. Вали густо засаджені деревами і кущами. Форт був оснащений за останнім словом тогочасної техніки: мав автономне водопостачання, каналізацію, електричне освітлення, телефонний зв'язок з м. Дубно і деякими сусідніми селищами. На його озброєнні наприкінці XIX ст. було 40 важких далекобійних і легких гармат, кулемети, розміщувалися склади з великою кількістю боєприпасів. Під прикриттям форту знаходилася стратегічно важлива залізниця Дубно-Броди, яка перетинала державний кордон.

На початку XX ст. з появою авіації Тараканівський форт втратив своє значення. Під час Першої світової війни він був залишений російською армією під час відступу в 1915 р. Найзапекліші бої в районі форту відбувалися в липні 1920 р. між польськими і радянськими військами під час наступу Першої кінної армії. У період Другої світової війни форт практично не використовувався.

Історія кожного села Дубенщини - це маленький струмок, який, зливаючись з іншими, творить історію рідного краю. Свята любов до рідної землі допомагає відродити її велич і славу. Отож, помандруємо далі селами і містечками Дубенського краю, який вражає не лише своєю природною красою та унікальною стародавньою архітектурою, а багатий на історичні події та славетні на весь світ особистості.

Саме сюди, до села Великі Верхівні, на зустріч до свого єдиного великого кохання - графині Евеліни Ганської, у свій час приїздив відомий французький письменник Оноре де Бальзак.

На мальовничих схилах правого берега Стубли знаходиться с. Білоберіжжя. Найдавнішою будівлею в селі сьогодні є храм Святого Архангела Михаїла. Перша згадка про Білоберезький храм у Київських архівах датована 1765 р. Проте різні джерела стверджують, що він був збудований у 1600 р.

На узвишші пагорба поблизу с. Пирятин стоїть кількаметровий межовий стовп, який є свідченням існування у с. Мильні 230 років тому монастиря Різдва Богородиці.

Поряд знаходиться село Варковичі, в якому в 1725 р. було споруджено кам'яний замок - двоповерхову будівлю, у якій налічувалося понад 50 кімнат. У тому самому році польський король надав Варковичам, де на той час налічувалося 98 дворів і мешкало 870 жителів, привілей на право називатися містечком. У 1729 р. Лядуховський, господар села, зводить у містечку костел Бернардинців. У середині XIX ст. у Варковичах відкрили церковно-парафіяльну школу. Також у селі існувала музична школа і однокласне училище, що свідчить про високий духовний і культурний рівень його жителів, які брали активну участь у визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького.

На карті духовності Дубенського краю є особливі святині для його жителів. Поблизу сіл Тростянець і Залужжя знаходиться Свята гора "Іспряча" або Божа гора, яка в минулі віки була відома на Волині своєю чудодійністю.

Із різних куточків України, з близького зарубіжжя їдуть паломники до джерела святої Анни, що в с. Онишківці Дубенського району, за 29 км від Дубна. Переконатися у цілющій силі святої джерельної води, омитися нею, отримати зцілення від своїх недуг і вклонитися святині - ці та інші наміри й бажання спонукають приїхати до цього краю.

Святі джерела праведної Анни мають давню й цікаву історію. За народною легендою, кілька століть назад тут була церква. Під час нападу орди монголо-татар вона опустилася під землю. Відтак на цьому місці утворилися джерела зі святою водою, які зцілюють від багатьох хвороб. Згодом біля джерел з'явилася ікона святої праведної Анни, і на її честь тут було збудовано невеличку дерев'яну церкву-каплицю.

Сьогодні біля джерел знаходиться скит православного Свято-Миколаївського жіночого монастиря. У 90-х роках XX ст. збудовано церкву Святої Праведної Анни. Джерела не замерзають навіть взимку, а температура води упродовж року приблизно однакова: +4 °С. І в будні, і під час великих церковних свят святі джерела відвідують тисячі паломників і туристів.

Загалом у районі діють 63 церкви, більшість з яких -православні. В 2000 р. на Дубенщині було започатковано проведення свята духовної музики, яке проводиться щороку в січні. Ті, хто зацікавиться культурним життям краю, матимуть можливість побувати на виступах колективів художньої самодіяльності, 17 з яких носять звання "Народний аматорський колектив", любителів сучасної української музики привабить молодіжний музичний фестиваль "Тарас Бульба". Визначною подією культурно-спортивного життя краю стало відкриття в 1997 р. кінного іподрому при Мирогощанському аграрному коледжі.

Б.: Дубенський район // Рівненщина туристична: Путівник. – К., 2007. – С.: 96-120.

Хочете розмістити своє оповідання ? Просимо !